Колись обіцяла, що мої лялькові експерименти не будуть останніми. Ну от, так і вийшло.
Пошилося отаке текстильне чудо, вже не надто страшненьке, проте таке ж замазуристе :)) Аякже. Все, як годиться - ляля з історією і легким нашаруванням
( Знайомтеся - Анничка :) )


Дякуючи Оксанці
Faeries - 25th Anniversary Edition by Brian Froud & Alan Lee
Це не просто подарунок - це свято! :) Цілий світ різноманітних страхопудиків, потворок, гномів, гоблінів і фей. Я в захопленні!!:)
Крім того, що мені давно подобаються роботи цього художника самі по собі, так тут ще й оформлення безподобне - рукописні тексти і заголовки, тоновані краї сторінок, олівцеві замальовки і акварельні ілюстрації, цілі нашарування надзвичайно виразних казкових образів...
Словом, це треба бачити :)
( Потішитися зі мною )
Зі святом, дорогенькі! Виключно благих вістей вам!:)
Під настрій свіженька картинка :)
Ілюстрація для журналу "Мамине сонечко"
( Порозглядати )

Originally posted by
marichcka at про "договор с дьяволом" и пожизненное рабство
друзья, пожалуйста, помогите вывести в топ, кликните "перепост".
никогда ни о чем не просила, и сейчас – не за себя прошу, мне очень за подругу обидно. катенька дудник очень славный человечек, посмотрите ее работы http://katyadudnik.com/ – вот она какая, вся в них (добрая и отзывчивая). я считаю несправедливо так жестко наказывать людей за доверчивость – девченка влипла по полной, теперь все, что бы она не нарисовала (до конца жизни) принадлежит "продюсерам". ага, в украине легализировали рабство (это ПОЛНЫЙ бред, да, но это правда).
я очень надеюсь что распространение информации поможет как-то судье пересмотреть свои взгляды и вынести несколько более справедливое решение по делу
В Украине легализировали рабство
Дело известной детской художницы Катерины Дудник вернулось в Соломенский суд Киева.
Ранее этот суд уже признал действительным договор, согласно которому все без исключения работы украинской художницы до конца жизни принадлежат ее продюсерам. 07 ноября 2011 года судья Соломенского районного суда Киева Шереметьева Людмила Антоновна вынесла беспрецедентное решение, которым фактически легализировала рабство в Украине. Предметом рассмотрения в данном деле стал иск художницы Катерины Дудник о признании недействительным договора, по которому она обязана писать картины до конца своей жизни и все права на них будут принадлежать «продюсерам».
Юристы художницы подали апелляционную жалобу, но после нескольких заседаний Апелляционный суд Киева вернул дело все той же судье Шереметьевой. Письмо, уведомляющее о том, что дело снова направлено в Соломенский суд Киева «на устранение недостатков», юристы Катерины Дудник получили 27 марта 2012 года.
«Да, конечно, я читала договор перед подписанием, но, к сожалению, я не юрист и не придала значения терминологии, которая изначально не показалась мне пугающей. В дальнейшем юристы разъяснили мне всю сложность ситуации и то, что до конца своих дней я обязана писать картины для чужих людей и получать за это гроши», – объясняет подписание договора художница.
По мнению юристов Дудник, договор противоречит гражданскому законодательству, а его пожизненный срок сделал человека рабом. С их мнением согласны и научные специалисты Института интеллектуальной собственности НАН Украины, которые проводили экспертное исследование оспариваемого договора на предмет соответствия законодательству Украины.
«Продюсерские договора редко становятся достоянием общественности. Но если изучить опыт артистов, ушедших от продюсеров, можно увидеть, какие они бесправные по этим договорам. Я, например, встречал такие условия, как запрет на вступление в половой акт без согласования с продюсером, требование ходить на мероприятиях в непосредственной близости от продюсера или назначенного им лица, запрет на рождение детей, – рассказывает адвокат художницы Александр Субботин. – Но даже такие договора заключаются на определенный срок. А что говорить о договоре, который заключен на всю жизнь?!»;
Продюсерами Катерины Дудник 2,5 года назад вызвались стать Борис Олег Николаевич и Гребельникова Татьяна Васильевна, владельцы рекламной компании «Медиа Пост Украина»;. За это время Катерина Дудник написала и передала продюсерам около 150 картин, цена каждой из которых составила $2000-3000 тыс.
взято отсюда: http://statuspress.com.ua/ukrainian-news/v-ukraine-legalizirovali-rabstvo.html#.T3q8lPqv7u8.facebook
друзья, пожалуйста, помогите вывести в топ, кликните "перепост".
никогда ни о чем не просила, и сейчас – не за себя прошу, мне очень за подругу обидно. катенька дудник очень славный человечек, посмотрите ее работы http://katyadudnik.com/ – вот она какая, вся в них (добрая и отзывчивая). я считаю несправедливо так жестко наказывать людей за доверчивость – девченка влипла по полной, теперь все, что бы она не нарисовала (до конца жизни) принадлежит "продюсерам". ага, в украине легализировали рабство (это ПОЛНЫЙ бред, да, но это правда).
я очень надеюсь что распространение информации поможет как-то судье пересмотреть свои взгляды и вынести несколько более справедливое решение по делу
В Украине легализировали рабство
Дело известной детской художницы Катерины Дудник вернулось в Соломенский суд Киева.
Ранее этот суд уже признал действительным договор, согласно которому все без исключения работы украинской художницы до конца жизни принадлежат ее продюсерам. 07 ноября 2011 года судья Соломенского районного суда Киева Шереметьева Людмила Антоновна вынесла беспрецедентное решение, которым фактически легализировала рабство в Украине. Предметом рассмотрения в данном деле стал иск художницы Катерины Дудник о признании недействительным договора, по которому она обязана писать картины до конца своей жизни и все права на них будут принадлежать «продюсерам».
Юристы художницы подали апелляционную жалобу, но после нескольких заседаний Апелляционный суд Киева вернул дело все той же судье Шереметьевой. Письмо, уведомляющее о том, что дело снова направлено в Соломенский суд Киева «на устранение недостатков», юристы Катерины Дудник получили 27 марта 2012 года.
«Да, конечно, я читала договор перед подписанием, но, к сожалению, я не юрист и не придала значения терминологии, которая изначально не показалась мне пугающей. В дальнейшем юристы разъяснили мне всю сложность ситуации и то, что до конца своих дней я обязана писать картины для чужих людей и получать за это гроши», – объясняет подписание договора художница.
По мнению юристов Дудник, договор противоречит гражданскому законодательству, а его пожизненный срок сделал человека рабом. С их мнением согласны и научные специалисты Института интеллектуальной собственности НАН Украины, которые проводили экспертное исследование оспариваемого договора на предмет соответствия законодательству Украины.
«Продюсерские договора редко становятся достоянием общественности. Но если изучить опыт артистов, ушедших от продюсеров, можно увидеть, какие они бесправные по этим договорам. Я, например, встречал такие условия, как запрет на вступление в половой акт без согласования с продюсером, требование ходить на мероприятиях в непосредственной близости от продюсера или назначенного им лица, запрет на рождение детей, – рассказывает адвокат художницы Александр Субботин. – Но даже такие договора заключаются на определенный срок. А что говорить о договоре, который заключен на всю жизнь?!»;
Продюсерами Катерины Дудник 2,5 года назад вызвались стать Борис Олег Николаевич и Гребельникова Татьяна Васильевна, владельцы рекламной компании «Медиа Пост Украина»;. За это время Катерина Дудник написала и передала продюсерам около 150 картин, цена каждой из которых составила $2000-3000 тыс.
взято отсюда: http://statuspress.com.ua/ukrainian-new
Таке щастя - втекти посеред буднього дня в абсолютний спокій, в весну. Відчуваєш себе в іншому вимірі...
Під катом трошки фоток без жодної претензії на художню цінність - просто спроба затримати надовше тепло і мир в серці.
( Чудовий весняний день в картинках )

Знайшла ще одну свою стареееезну-престарезну роботу.
Малюнок більш традиційний, ніж зазвичай.
( Роздивитись )


Якщо ви раптом ще не знаєте про чудовий блог "Казкарка" присвячений сучасній дитячій літературі, вам сюди - http://kazkarka.com
Сторінка на ФБ - http://www.facebook.com/profile.php?id=1
А недавно там поселилася ось така ворона з моїх рук, що для мене страшенно приємно і почесно :)

Пишу для себе, щоб не загубити. Заодно, може, ще комусь, хто цікавиться ткацтвом, пригодиться.
Для непосвячених:) : бердо - це деталь верстата, якою прибивають тканину при формуванні.
Не знаю, чи робили такі берда в Україні. Принаймні для мене це відкриття.
За цими фото дуже легко зорієнтуватися, як його зробити самому. Думаю, матеріал можна використати будь-який зручний для себе, головне - вловити принцип.
Автор -
dzervites

Весь пост не буду копіювати, ось посилання - http://dzervites.livejournal.com/66139.h tml

Для непосвячених:) : бердо - це деталь верстата, якою прибивають тканину при формуванні.
Не знаю, чи робили такі берда в Україні. Принаймні для мене це відкриття.
За цими фото дуже легко зорієнтуватися, як його зробити самому. Думаю, матеріал можна використати будь-який зручний для себе, головне - вловити принцип.
Автор -
Весь пост не буду копіювати, ось посилання - http://dzervites.livejournal.com/66139.h


Трохи незвичне:)
Трапилося задекорувати кілька столиків для однієї, так би мовити, "чайної вечірки". Мало бути щось весняне і романтичне.
Дуже мені подобається пташина тема в декорі. Хотілося використати декоративні кліточки для пташок. Довго і нудно шукала щось подібне в наших Інтернет-магазинах і ближніх крамницях, а нічого не знайшовши, надумала зробити сама. Ну, як завжди:) Правда, за матеріал вирішила взяти звичайний папір.
( Що з цього вийшло? )
Дорогенькі мої друзі!
Я тут пробую трохи впорядкувати свої записи і теги - таке собі весняне прибирання. І от назріло питання.
Цей ЖЖ створився спочатку як щоденник, але давно втратив певну приватність. Трохи картинок, трохи ткацтва і дрібного хендмейду, зрідка якісь дибри і віршики. Дуже особисті речі пишу зазвичай під замок - такого порівняно небагато, всякі свої творіннячка не ховаю, а періодично навіть щось продаю... Вам цікаво тут в такому форматі?
Знаю, що дехто френдить мене виключно через малюнки, декому цікавий тільки текстиль, з кимось просто дружу і люблю, і не лише в межах ЖЖ. А хтось додає до друзів взагалі з незрозумілих мені міркувань.
Починаю думати чи не завести ще один журнал, щоб розділити особисту писанину і не лише (що скоріш за все мало кого цікавить:) і всяке творче-професійне... Як думаєте, варто? Чи лишити все, як є?
Коменти ховаю.

Я тут пробую трохи впорядкувати свої записи і теги - таке собі весняне прибирання. І от назріло питання.
Цей ЖЖ створився спочатку як щоденник, але давно втратив певну приватність. Трохи картинок, трохи ткацтва і дрібного хендмейду, зрідка якісь дибри і віршики. Дуже особисті речі пишу зазвичай під замок - такого порівняно небагато, всякі свої творіннячка не ховаю, а періодично навіть щось продаю... Вам цікаво тут в такому форматі?
Знаю, що дехто френдить мене виключно через малюнки, декому цікавий тільки текстиль, з кимось просто дружу і люблю, і не лише в межах ЖЖ. А хтось додає до друзів взагалі з незрозумілих мені міркувань.
Починаю думати чи не завести ще один журнал, щоб розділити особисту писанину і не лише (що скоріш за все мало кого цікавить:) і всяке творче-професійне... Як думаєте, варто? Чи лишити все, як є?
Коменти ховаю.

На фоні весняної хандри
Сонцю наразі тішуся тільки в вікно,
Поки руки дійдуть пофоткати/посканувати щось новеньке, хай буде трошки старих картинок.
Здається, цю парочку тут не показувала, хоча малювала ще десь минулого року.
( Порозглядати )
Акварельно розтікаюся на плями,
Паперово рвуся на шматки...
Днів зіжмаканих брудні чорновики
Шурхотять тривожно за ногами.
З нами, з тими чорно-білими й смішними,
Відболіла буря запитань.
Хтось накреслив через серце грань,
Хтось завмер в польоті через зими.
Сверлить скроні в'їдливе мовчання,
Зажувало, ніби плівку, час.
В цій весні давно немає нас.
Звичка: шлю листи "до запитання"...

Паперово рвуся на шматки...
Днів зіжмаканих брудні чорновики
Шурхотять тривожно за ногами.
З нами, з тими чорно-білими й смішними,
Відболіла буря запитань.
Хтось накреслив через серце грань,
Хтось завмер в польоті через зими.
Сверлить скроні в'їдливе мовчання,
Зажувало, ніби плівку, час.
В цій весні давно немає нас.
Звичка: шлю листи "до запитання"...

- Music:ОЕ - Така, як ти
Щастить мені на золото))) Останнім було "Золоте колесо року", а тепер на підході "Золота книжка".
Це буде новеньке видання з серії "Християнська читанка" видавництва "Братське".
Робота тривала дуже дооооовго, от-от поїде в друк і скоро сподіваємося появи на світ:)
Більше інформації після виходу з друку. А поки що жменя картинок, як завжди:)
( Підглянути )


А у мене нова торбинка!
Точніше, поки що у мене, але скоро полетить до своєї власниці:)
( М'якенька, волохатенька і дуже ніжна совка )

Випробовую свіжоподаровані пастельні олівці.
Думаю, на найближчий час - це моя нова любов :)
Все ж, як би душа не рвалася часом до акварельних розводів і олійних мазків, рука більше любить графічні матеріали.
Причетним моя вдячність і цьомки, а всім решта - картинка:) :
( Зазирнути в очка )

- Music:Гуляйгород - Чорноморець
Зазвичай я не роблю копій своїх робіт. Це був виняток. Сестра-близнючка старенької роботи, тільки вдвічі більша за розмірами.
І так трапилося, що вона продається.
( Порозглядати і дізнатися більше )

***
До третіх півнів...
Слухати тишу,
не вмикаючи світла,
навпомацьки,
навшпиньки
шукати вихід
з цієї загуслої ночі...
Лиши мені свій час -
хай цокає в долонях -
лю-блю, лю... Блюз старих платівок
на сонних скронях.
І ностальгійний надрив
рОкових балад...
Лиши...
І чашку кави на світанку -
нехай неповну,
нехай холодної -
твоєї...
В кавовій гущі мутного передрання
виглядатиму тебе...
І рватиму час
на клаптики,
збираючи з них вірші...

До третіх півнів...
Слухати тишу,
не вмикаючи світла,
навпомацьки,
навшпиньки
шукати вихід
з цієї загуслої ночі...
Лиши мені свій час -
хай цокає в долонях -
лю-блю, лю... Блюз старих платівок
на сонних скронях.
І ностальгійний надрив
рОкових балад...
Лиши...
І чашку кави на світанку -
нехай неповну,
нехай холодної -
твоєї...
В кавовій гущі мутного передрання
виглядатиму тебе...
І рватиму час
на клаптики,
збираючи з них вірші...

Приманюю сніг:)
Хіба не прогрес - ллє холодний дощ і погода вже не нагадує середину квітня?:))) Ще трошки :)
( Сріблясті сніжки )
Повсть - моє свіженьке захоплення. Щось таке дуже близьке і тепле.
Наразі замінює мені ткання, поки доберуся до рами і човника. Вовна, що зігіріває долоні, і кольори, що тішать око.
От, навалялося в очікуванні казки і сніііігуууу.
Деякі дуже схожі, але двох однакових не знайдеться.
( Багааато кульок:) )

Трошки кольору в це сіре неподобство сьогоднішнього дня.
Отак я б"ю байдики:)) Справжнє свято для душі, відпочинок для втомленого мозку і радість для небайдужих до лапкоділля ручок:)
( Багато радості :)) )

В мене нова квіткова малеча.
Малювалася в подарунок Оксанці
Перевірено - для хороших і світлих людей малюється легко і з натхненням:)
( Роздивитися )
- Music:Квітка Цісик - Верше, мій верше
Зазвичай не роблю перепостів. Але тут просто не змогла втриматися. Ну, воно й зрозуміло - стільки рукотворної краси, дух перехоплює.
Отже, стягнула у
dzervites чудовий фотозвіт з виставки латвійського декоративно-ужиткового мистецтва "Мастера Риги", що проходить зараз у Санкт-Петербурзі.
( Порозглядати )
Отже, стягнула у
( Порозглядати )
Рятуюсь від хандри
Запитаннячка від
xpywuk
1) дерева чи квіти?
Задумалась:)
Я дуже люблю квіти - радість, колір, настрій, але це таке трохи швидкоплинне і легковажне.
Дерева в мене викликають якийсь трепет. Це дитячі спогади - старі розлогі яблуні і густа алича, в якій ми "вили гнізда" малими:). Це ліс, що пахне хвоєю і дає сили. Це сріблястий іній і вранішній туман на кронах, які видно з вікна мого дому, біло-рожева пахуча піна навесні, пташки, що будять на світанку і всі відтінки осені.
Тож таки дерева.( + ще 4 )
Запитаннячка від
1) дерева чи квіти?
Задумалась:)
Я дуже люблю квіти - радість, колір, настрій, але це таке трохи швидкоплинне і легковажне.
Дерева в мене викликають якийсь трепет. Це дитячі спогади - старі розлогі яблуні і густа алича, в якій ми "вили гнізда" малими:). Це ліс, що пахне хвоєю і дає сили. Це сріблястий іній і вранішній туман на кронах, які видно з вікна мого дому, біло-рожева пахуча піна навесні, пташки, що будять на світанку і всі відтінки осені.
Тож таки дерева.( + ще 4 )

Відсканувала свою старезну книжку.
Сидорович С. Й. Художня тканина західних областей УРСР. К.. 1979.
Якщо комусь потрібно, прошу сюди -
архів зі сканами 74,4 Mb
або дежавюшка 44,7 Mb
( Кілька сторінок звідти )


Це літо для мене таки справді - літо.
Останні кілька років ця пора якось стрімко проносилася повз мене або спливала, як в тумані.
Аж ось воно. Таке чудове, насичене і пахуче. І в усій повноті відчуваєш це, коли воно вже достигло, як соковитий плід, прогрілося, зарум"янилося і скоро-скоро зірветься і покотиться... в осінь.
Але не шкода зовсім. Немає того, як у дитинстві, щемкого жалю, що ось уже серпень, літо минає. Просто живеш у ньому, вдихаєш на повні груди і насолоджуєшся...
( трошки мого літа )

Ілюстрації до казки Світлани Прудник "Чому веселка смугаста?" для журналу "Мамине сонечко"
( дощику? :) )

Я вже трохи подражнилася тут:) Можу тепер розказати і показати більше.
Отож.
У видавництві "Смолоскип" готується до друку збірка оповідань і казок Оксани Лущевської «Золоте колесо року» з моїми ілюстраціями.
Більше про книжку у блозі авторки http://roksi82.livejournal.com/109807.ht
Поки що не можу сказати, де і коли саме її можна буде знайти, але обіцяю повідомити, як тільки дізнаюся.
( Кілька ілюстрацій з нового книженятка )
Якщо ви днями не були в Косові, то багато втратили:)
В четвер там було людно, гамірно і дууууууже колоритно. День міста і пречудовий фестиваль Лудинє-фест 2011.
Лудинє - це по-гуцульськи вбрання. Тож автентичного строю і сучасного етнічного одягу там було предостатьо. Ну просто очі розбігалися:)
Детальніше про фестиваль можна прочитати тут - http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseac
Під катом трошки строїв різних сіл регіону, роботи косівських майстринь, а також колекції одягу і аксесуарів студентів і викладачів КІПДМ ЛНАМ
( Приміряти одежинку:) )

Взагалі-то тут зараз мали бути суцільні емоції і дикий вереск:)
Нарешті я його знайшла!!!
Шукала ще з квітня, але якось не щастило. Думала, що й ця поїздка, якщо і буде вдалою, то затягнеться днів на п'ять. Але на цей раз все виявилося скоріше і приємніше.
Привезла сьогодні з-під Косова і поселила в своїй маленькій майстерні - дубове столітнє двохремізне ЩАСТЯ!:) ( потішитися зі мною )


Мені багато чим цікавим довелося займатися в своєму житті, і це ще, думаю, не межа:)))
Тут Лана Світанкова нагадала,
Так от, вирішила "провітрити" свою дипломну.
Назва її "Послання Орлеанської Діви". Надихалася образом Жанни д'Арк і середньовічним костюмом.
( Порозглядати )
- Music:Rob Dougan - Furious Angel

Так, я знаю, що добра частина моєї френд-стрічки при згадці про Прованс тане і замріяно зітхає, і я теж :)
Зараз в мене інтерес
Отже текстиль - тканини костюмні, вжиткові, вінтажні і сучасні, автентичні і авторські.
Підбірка ніяк не систематизована, просто те, що зацікавило мене. І лінки, щоб не загубити.
( багааааато барвистого :) )

